Любко Дереш: «Віагра – це безнадійні спроби самообману»
Любко Дереш: «Віагра  – це безнадійні спроби самообману»
Дереш. Одіозна постать в сучасній українській літературі. В свої 16 він шокував своїм талантом, вибухнув, як атомна бомба, і… згас?
Ціле покоління виросло на його романах «Поклоніння ящірці», «Культ», «Трохи пітьми», «Намір». Ми чекали нового, вбивчого і шокуючого твору. Ми чекали довго. Однак, таке очікування не завжди виправдує себе.
Дехто каже, що Дереш списався, дехто – що у всьому винна його рання «зірковість». Можна було почути й версію, що у всіх літературних бідах автора винна його дружина і «промиті в Індії мізки». Якими абсурдними не були б припущення, очевидно, що письменник таки змінився. Але Дереш – це Дереш, розлюбити його романи неможливо. Може, він просто подорослішав?

Журналісти «СКАЗу» намагалися знайти істину і поспілкувалися з Любком Дерешом.
Абсент. Ван Гог… Церква Святої Крові в Парижі, де ми бували з Юрком Покальчуком колись.

Культ. Культ… О – «тульт». Недавно я побачив, що одна людина писала рецензію на мою книгу «Культ» і зробила помилку – «тульт». Я подумав, що «пульт» було би ще абсурдніше.

Дуб. Одразу згадую свого однокласника. Це слово було коренем його прізвища. В пам’яті постає рідна школа до 8 класу.

Метаморфоза. Овідій. Непрочитані грецькі автори. Наполовину прочитані драми Софокла. Врешті, мій роман, майже не виданий: «Як стати богом і не заплакати».

Пам’ять. Виникає ціле дерево асоціацій… Мабуть, це і є дерево досвіду, на якому плоди висять. Покльовані птахами.

Старість. Запалий рот, погано поголене обличчя.

Хімія. Запах у кабінеті хімії, відчуття,що скоро можуть настати нові часи. Це хімічні рівняння, які я навчився розв’язувати завдяки одному викладачу з фізики.

Тінь. Це те, що завжди з тобою, як би ти яскраво не світив.

Вогонь. Дим, сови не є тим, чим здаються. Вогонь йде за мною…

Стіна. Pink Floyd, мої 14 років і екстаз від того, що я збагнув, наскільки музика може бути фантастичною.

Осінь. Чорні пташки, сіре небо, жовте…

Флейта. Крішна.

Бестселер. Стівен Кінг.
– А що саме з Кінга?(авт.)
– Та що завгодно!

Трава. Джа, такий, власне, юнак похилого віку, такий… з люлькою.

Віагра. Це безнадійні спроби самообману.

Вічність. Те, що протилежне поцілункам.

Навчання. Підйом на вершину гори.

Адреналін. 180 кілометрів на годину.

Шахи. Шахове містечко у Калмикії, там, де президент федерації Фіде засідає.
Li.Lit
Li.Lit
2014.03.14
1947
література, сучукрліт, дереш
data-yashareDescription="Дереш. Одіозна постать в сучасній українській літературі. В свої 16 він шокував своїм талантом, вибухнув, як атомна бомба, і… згас?
Ціле покоління виросло на його романах «Поклоніння ящірці», «Культ», «Трохи пітьми», «Намір». Ми чекали нового, вбивчого і шокуючого твору. Ми чекали довго. Однак, таке очікування не завжди виправдує себе.
Дехто каже, що Дереш списався, дехто – що у всьому винна його рання «зірковість». Можна було почути й версію, що у всіх літературних бідах автора винна його дружина і «промиті в Індії мізки». Якими абсурдними не були б припущення, очевидно, що письменник таки змінився. Але Дереш – це Дереш, розлюбити його романи неможливо. Може, він просто подорослішав?

Журналісти «СКАЗу» намагалися знайти істину і поспілкувалися з Любком Дерешом. " >
Група СКАЗу: