«Компас»: «Це метафізичний секс»
«Компас»: «Це метафізичний секс»
Надворі вже листопад, а для кожного з нас і досі простягаються всі чотири сторони світу. «Компас», достоту осінній гурт, який існує вже понад рік та вдало зарекомендував себе на численних фестивалях. Музиканти влаштували теплий квартирник в підземеллі рок-пабу. Ці хлопці намагаються поєднати тонкий ліризм з напругою голосових зв’язок, теплу акустику з холодними клавішами, хардкор з класикою. Після атмосферного виступу, журналісти «СКАЗу» поговорили з виконавцями про натхнення, імпровізацію та осінь.
– З чого все починалось?

– Все починалось 15 березня 2013 року. Ми всі вже з досвідом музиканти, і якось просто вирішили зібратись, разом записувати музику. І народився такий собі «Компас». Себе людям віддаємо, розповідаємо історії, ділимось своїми відчуттями та емоціями. Ми всі практично зі Львова. (Віктор Новосьолов)
«Компас» мені приснився

– Чому така назва?

– Чому саме «Компас»? Ну це ж сама енергетика, семантика, значення слова. Компас – він же ж вказує правильний напрямок. І ми своїми словами, текстами, музикою даємо якийсь напрямок. Намагаємось викликати думки, аби люди задумались. Тобто наша музика – це не просто скакати, пригати. Треба посидіти, вдуматись і зробити якісь висновки. Таким чином. Ми не лікарі, які хочуть вилікувати і не люди, які хочуть виховати, зовсім ні. Ми просто ділимося своїми речами. А «Компас» мені насправді приснився. Образами, само прийшло, навіялось. От ми і взяли таку назву. (Віктор Новосьолов)

– Як змінився твій світогляд за минувші роки: новий гурт, нова музика, нові люди?

– Ну, важко сказати. Змінився в певній мірі, звісно ж. Це новий початок. Як і в людей. Тобто всі люди народжуються різними. Народжуються з різним кольором очей, з різними довжинами рук, ніг. Виростають. Тому і ця дитина інша. Кожна якась така річ – як і «Компас», як і «АННА» – для мене дуже важливі. Це як займатись вихованням. І я – як один з батьків. З матерів. З братів, сестер, зведених братів. З родини. Виховую його чи її. Немає статі. Просто щось особисте, близьке. (Віктор Новосьолов)

– А я взагалі думаю, що найкраще – це не змінювати світогляд, а накопичувати його. Це найкраще. (Михайло Сало)

– Що для вас є «Компас»? Що ви вкладаєте в нього?

– Все. (Діма Мацко)

– Все?

– Все-все. Починаючи від, як каже Віктор, рук, ніг. І мозок, і рухи, і розмови – воно все веде до того, що виходить якась музика, якась картинка. Повноцінна річ. Не щось одне, а вкупі. (Діма Мацко)

– Насправді, все досить швидко змінюється. Але от як я відчуваю: те, що коїться між нами – воно резонує з тим, що коїться в мені сьогодні.Але все минає і я не знаю, що буде завтра. Кожен з нас відчуває однакові вібрації – це найкрутіше. (Олесь Целюх)

– Ви вже анонсували альбом – коли чекати?

– Ми вже в принципі повністю його записали. Дрібницями займаємось, доводимо до ідеалу звук. Але наразі наш драмер в АТО. От ми записали альбом – і вже наступного дня він поїхав готуватися. А ми спілкувалися з різними людьми. В нас є певні ідею стосовно того, як це повністю все реалізувати. Презентацію альбому ми точно робитимемо повним складом, з барабанами, з басом. І якщо не повернеться наш Ілюха, то є кілька людей, ми репетирували про всяк випадок. І в цьому році плануємо принаймні презентувати його в мережі. Показати кліп, який ми знімали в Києві. Але скоріш за все, вийде альбом в грудні чи в лютому вже. (Віктор Новосьолов)
Головне – щоб чіпляло

– А чого ще від вас можна чекати?

– Окрім всього, разом з альбом, хочемо ще й випустити книжку. Не звичайний диск, а справжню книжку. Ми співпрацюємо з різними художниками України – і професійними, і аматорами, це не важливо. Важливо, щоб чіпляло людей – нас і людей. Тобто людина реагує на нашу творчість, слухає пісні. І малює. І байдуже чи це щось серйозне, чи плями якісь безформні. Головне – щоб чіпляло. Люди нам в коменти кидають свої тексти, вірші. Ми також на це реагуємо, занотовуємо. Наші тексти, наші слова, наші акорди. Сторінок так десь на 30-40. Коли воно вийде – ми не знаємо. (Віктор Новосьолов)

– А які ще плани на майбутнє?

– Планів, насправді, дуже багато. Стільки на себе напхали. Але це дуже круто: коли людина вся в умовних проблемах, вся в русі, завжди думає – тоді вона не лінується, мозок не атрофується і салом не вкривається. Тут важливе розуміння, що іноді прокидаєшся зранку і думаєш собі: блін, як це все вигрібти? В нас немає менеджера, немає продюсера. Ми самі все робимо. Ми як, ну… дядьки. Я нас часто порівнюю з художниками, які малюють і харчуються натхненням, творчістю. Тобто ти йдеш з репетиції, тобі вкололи наркотик, якийсь музичний, ліричний наркотик. А потім тобі треба ставати дядьком: таким товстим, грубим і тобі треба рішати діла. І все це ми робимо. Кожен з нас це робить, кожен займається тим, чим повинен. Кожен стає дядьком: він росте, в нього з’являється пузо, але це круто, що вони вміють балансувати та все робити. (Віктор Новосьолов)

– Як довго тривало звикання між вами, знайомство?

– Та воно й до тепер не зупиняється. (Михайло Сало)

– А Олесь сказав такі речі: що є люди, які заряджають, а інші – віддають. Це і є «Компас». Кругообіг. Якісь напрямки. Ми одне одному телефонуємо, вислуховуємо, ми спілкуємось, вчимось, вибачаємо. І те, що ви чули – це все-от воно і є. (Віктор Новосьолов)

– Як ви шукали звук, звучання?

– Та ми й досі в пошуках, постійно думаємо над звуком, експериментуємо. В нас і віолончель була, і скрипка, і бандура. Щось зникає – щось додається. В нас просто ідея з’являється. О, тут би це підійшло. (Діма Мацко)

– Може, ми ще й волосся таке довге відрощуватимемо, до пліч. (Михайло Сало)

– Насправді, відсотків 30% сьогодні – це гола імпровізація на сцені. Це завдяки тому, що ми вже чуваки з досвідом, із стажем. Просто відчуваємо один одного. Це нагадує секс, завжди порівнюю з метафізичним сексом, такий потужний музичний зв’язок, коли всі читають одне одного та інтуїтивно ведуть мелодію. (Віктор Новосьолов)

– Що вас надихає?

– Мене – життя. (Віктор Новосьолов)

– А мене все. Ну і осінь особливо зараз надихає. Це така пора року… Дуже круто, що ми це все зараз робимо восени. Це така «компасівська» пора року. Осіння музика. Компас і осінь. (Олесь Целюх)

– Можна багато чим надихатися – якщо взагалі є бажання надихатися. (Михайло Сало)

– А що ж будемо весною робити, хлопці? (Віктор Новосьолов)

– Та ця осінь стільки всього дає, що вистачить до наступної. (Олесь Целюх)

– Ми поїдемо в Португалію. На клубніку. І на стройку. А вже після літа, восени, повернемось. І будемо надихатися далі, грузити людей. (Діма Мацко)
Найбільше руки опускаються від «битовухи»

– А від чого опускаються руки?

– Та я б не сказав, що вони аж так опускаються. (Діма Мацко)

– Та ні, є трохи. (Олесь Целюх)

– Від «битовухи». Найбільше руки опускаються від «битовухи». (Діма Мацко)

– Або тоді, коли хочеш відпочити. Це як є два види людей: це коні, які працюють, працюють, потім відпочивають, потім далі працюють. І верблюди, які також працюють, працюють – і помирають. (Михайло Сало)

– Але це дуже велика слабкість – опустити руки. Я вчора розмовляв з однією творчою людиною. І він сказав, що головне – це перейти той бар’єр, коли найбільше хочеться здатися. В Україні з цим дуже важко. Багато гуртів створюються. Записують кілька пісень. Знімають кліп. Альбом видають. І пропадають. Все, здаються. (Віктор Новосьолов)

– Опускають руки. (Михайло Сало)

– В нас дуже перенасичений ринок. І свою нішу знайти дуже важко. Але я впевнений на 99%, що ми свою нішу знайшли. Просто потрібно це правильно вміти донести до людей. Бо ти даєш їм якусь пісню послухати. І в той же час мільйон інших виконавців з усього світу пропонують їм послухати щось своє. Такий час, ця комунікабельність, інтернет. Щоб твою пісню хтось почув, розказав другові чи колезі, і так далі. Таке сарафанне радіо. Так і живемо. По-різному доносимо інформацію. Просто є таке бажання –донести свої почуття. Але сьогодні було відчуття, ніби на стадіоні. Хоча це простий квартирник, в невеликому барі. Але дуже було атмосферно. (Віктор Новосьолов)
Вся група бухає чи спить – а Дімон їде

– У вас дуже мультиіструментальний склад. Кожен володіє кількома інструментами...

– Та ми знаємо. Особливо Дімон. Набився в групу. Він і сьогодні вперше за клавішами. Дебют. А ще – він наш персональний водій. На всі випадки життя. От ми зараз збираємося – а він нас в інше місто везе. От вся група бухає чи спить – а Дімон їде. А він працює. (Віктор Новосьолов)

– Не опускає руки. (Михайло Сало)
Рістор
Іра Роговик
2014.11.11
1985
Компас, АННА, Новосьолов, музика, рок
data-yashareDescription="Надворі вже листопад, а для кожного з нас і досі простягаються всі чотири сторони світу. «Компас», достоту осінній гурт, який існує вже понад рік та вдало зарекомендував себе на численних фестивалях. Музиканти влаштували теплий квартирник в підземеллі рок-пабу. Ці хлопці намагаються поєднати тонкий ліризм з напругою голосових зв’язок, теплу акустику з холодними клавішами, хардкор з класикою. Після атмосферного виступу, журналісти «СКАЗу» поговорили з виконавцями про натхнення, імпровізацію та осінь." >
Група СКАЗу: