Інтерв’ю з гуртом «Хамерман знищує віруси» – ЧАСТИНА 1
Інтерв’ю з гуртом «Хамерман знищує віруси» – ЧАСТИНА 1
Двоє розкішних мужиків – епатажних, як Леді Ґаґа, дотепних, як Петросян, розумних, як Ейнштейн – Володимир та Альберт з гурту «Хамерман знищує віруси». До вашої уваги розмова з музикантами про тонкощі шоу-бізнесу, стиль, політику та толерантність.

(Нагадаємо, що редакція може не поділяти думок інтерв'юйованого. В тексті використана нецензурна лексика.)
– Як справи в Хамерманів? Де вже були з гастролями, а де ще будете виступати ближчим часом?
– Незважаючи ні на що, група почуває себе дуже добре. Замість того, аби протирати штани в офісі, ми от вирішили приїхати в Львів. Перед тим виступали в Хмельницькому і плануємо взяти участь у фестивалі «Істерики» в Києві. Тому група живе… якімсь чином. Скоро вийде кліп «Половинки» разом з синглом. Коротше, планів – гора! На відміну від економіки України, група показує дуже добрий результат.



– Схоже, що ви дуже роботящі хлопці, я нарахувала на офіційному сайті у вас аж 7 альбомів, пісень більше сотні…
– Скільки? Та нєєє, думаю, більше двох сотень…
– Ну… точно більше. Треба всім казати, що більше, аніж в Бітлз (Підтримує розмову Альберт – авт.)

– Як вам так багато пишеться? Як відбувається творчий процес, звідки берете натхнення?
– Секрет продуктивності нашої групи в тому, що, коли ще в 90-х роках від тестостерону яйця лопались і були розміром з м’ячі для великого тенісу, ми написали десь 300 пісень, а зараз, як гурт «ВВ», нічого не пишемо, а паразитуємо на старому матеріалі. Коли приходить час щось видавати, я дістаю текст, а Альберт робить по-биріку музику. Всі думають, що в нас все ок, ми вже пенсіонери, живемо в будиночку за містом, і Rock’n’Roll – це не про нас. Ну всі ж знають, що рок-н-рольщики грають молодими, а нам вже на двох більше 80 років. Навіть 81…
– Ну а Scorpions? Там одному Коттаку (барабанщику гурту – авт.) щось сімдесят з гаком років!
– ТА???
– Так.
– Ну не знаю… недавно поховали папугая Черчеля… Так що все залежить від харчування, всьо в тому світі від їжі. Той хто правильно харчується, їсть правильні вітамінки – той довго живе. А ми з Альбертом ведемо здоровий образ життя… наркотики вживаємо тільки чисті… як і алкоголь.



– До речі, а у вас були якісь експерименти з алкоголем? Там коктейлі ядерні, абощо…
– Нууу… ви що, джин з тоніком маєте на увазі?
– Я про ядерні суміші… наприклад, аґрусове желе з горілкою.
– Ми з Альбертом… тіки недавно нас вигнали з журналу, де ми працювали мега-редакторами і відповідали за алкогольну рубрику. Тому, що стосується алкоголю – чого ми тільки з ним не робили… хіба груповим сексом не займались. А так – мішали в різних кількостях, кольорах, про це навіть не цікаво розказувати. Все, що тільки можна уявити, те й робили.



– У вас щовиступу різні костюми. Звідки беруться такі шалені ідеї?
– Ми свої ідеї щодо костюмів тримаємо в секреті. Це комерційна таємниця. Бо паро раз ділились планами, а потім то «ВВ», то «Океан Ельзи» вийдуть виступати в наших костюмах… Люди знайомляться з нашим новим концертом, а той хто прошляпив – вже дивиться в соціальних мережах. Звідки беруться ідеї? Одного разу в дитинстві мене кинули на 50 баксів, і мені так було обідно, так обідно… Це так реалізовуються всі травми. В Альберта був котик, цей… Гідроцифал. В нього голова була втричі більша за звичайну голову. І він мені потім розказував, що від переживань не знав, як вилікуватись, і йому мама купила дитячу піанінку, яку використовують в арт-терапії. І ось ми з ним за допомогою творчості, пусікалістратного дегенеративного мистецтва, виплескуємо, виживаємо свої дитячі травми і залишаємось нормальними людьми. От бачите, ми ще нікого у Львові не зарізали.

– А хто їх майструє, і що ви з ними робите після концертів? Буває, що ви повторюєтесь з костюмами?
– Нє, ну нєєє…. Ми навчились у Бітлз – кожного разу виступати у різних костюмах. Хммм…. Незрозуміла шутка, да? У Бориса Гребенщикова ми навчились ніколи не виступати в однакових костюмах, тому люди, які чули нас купу раз, приходять на концерти, щоб подивитись, в яких костюмах ми будемо сьогодні. Є костюми досить важких і одночасно делікатних конструкцій, які ламаються весь час, тому в нас є лише частини деяких з них. На концертах ніколи не повторюємося. Це як Бітлз, які ніколи не брали собі нових проституток.



– Сьогодні намагалась читати матеріал «Про сублімацію», який опублікований у вас на сайті. Думала, прочитаю, в’їду в філософію… Чесно – не в’їхала. Зрозуміла лише, що всі ваші пісні стосуються одного ліричного героя. То хто він? Це чиєсь альтер-его чи може уявний друг?
– Якби в мене були такі друзі… я б з вами не говорив, а лікувався. Лікувався якимісь транками, напевне. Дивіться, яка штука: час, коли прототипами ліричних героїв виступали якісь конкретні люди, закінчився, напевне, на Лєрмонтові. А зараз як проходить творчий процес? Треба себе віти подати, зробити упаковку, і це все пропихнути в Львів. Ми тут вп’яте виступаємо…
– Вже шостий раз!(Альбоерт.–авт.)
– А ну так, вшосте. Тим не менше, на нас є попит. Чого ж цю херню несуразну, двох старих пузатих мужиків, так люблять? Ми себе пропихаємо цією фігнею про ліричних героїв. То все така прекрасна фігня і такий брєд дешевий… воно допомагає нам залишатись досі на коні. Ніякого ліричного героя нема. Ми просто намагаємось реагувати на тренди – це й звучить красиво. До речі, так погано робити, мені це не подобається, але, тим не менше, чим швидше ти заспіваєш про Кобзона, якого не пустили співати в ЄС, тим свіжіше буде, тим більше ти лайків на фейсбуці збереш.



– Про політику говоримо чи не говоримо?
– А що про неї говорити?
– Ну от уявіть: приїжджає до вас в гості якийсь чувак з Америки, який про Україну чув, як про якусь богом забуту республіку колишнього СРСР. Йому ж треба пояснити, що тут твориться. Коротко, чітко і ясно. Можна з матюками.
– В нас вже 20 років розпилюють бабло. Це все робили люди лисі і некрасиві, та коли прийшли люди красиві, ну от недавно, на першій революції , поки їх бджоли не покусали, здавалось би, все мало змінитись, але ні. І, як літак в лондонському аеропорті, ми пішли на друге коло для приземлення: зараз все відбувається з точністю, як це було до того. Пиляють бюджет, крадуть і роблять вигляд, що щось змінилось. Насправді, деякий рух є, але подивимось, що буде далі. Треба часу. Поки бачу, що крадуть гроші та говорять… а, ну ще й війна.



– Зараз всі такі патріоти, що часом аж нудить. От до прикладу: заїжджаєш на заправку, а там лише українські продукти, скрізь прапори, машинам з національною символікою – знижка. А заходиш всередину – рубає шансон, російська естрада, або що гірше блатняк. Як з цим боротись?
– Я не знаю, як з цим боротись, і чи варто це робити. Очевидно, що шансон – це наслідок, а не причина. І поки люди, які несуть в собі ці культурні коди, не помруть, не взірвуться, не нап’ються і не впадуть з п’ятого поверху, доти це буде продовжуватись. Треба чекати. Бути толерантним. Це допоможе нам справитись з такою ситуацією. Якщо ми хочемо вижити, то нам не варто переживати про шансон, а звертати увагу на негрів, жидів, геїв, лесбіянок, на всю цю херню, на тих йоб**тих росіян. Якщо їх і бити – то ніжно і з любов’ю.



– Як ви ставитесь до того, що в нас можуть дозволити одностатеві шлюби? Російські телеканали ввесь час цим залякують, як початком апокаліпсису.
– Ну послухайте, в багатьох країнах вони вже легалізовані. Стало та гірше жити? – Ні. Ви самі можете обирати, чи спілкуватись з гомосексуалістами. Нє, ну завжди цікаво, як там живеться хлопчику з Елтоном Джоном, як тати полірують один одному клинки… я не знаю. Це питання дуже цікаве, але ще ніхто не втік з Англії в Україну, чи ніхто ще не втік з США. Там все класно з тими піде*ами, вони кльові чуваки. І половина фільмів, які дивляться українці, зняли піде*аси, і актори в них піде*аси… Більшість музики зроблена піде*асами. Бл*ть… заї*али… скільки можна говорити про них?




P.S. Насправді наше спілкування затяглось на довго: коли всі питання, які я приготувала заздалегідь, вичерпались, я почала розпитувати про життя буденне. Дуже не хотілось завершувати розмову, хоча попереду була ще гра в асоціації та майстрування костюмів. Продовження інтерв’ю та «майстер-клас» від Хамерманів – скоро.
Соня Чайківська
Павло Петрук
2015.03.23
1934
відпочинок, музика, ХамерманЗнищуєВіруси, львів, концерти, події, Rock'n'Roll, політика
data-yashareDescription="Двоє розкішних мужиків – епатажних, як Леді Ґаґа, дотепних, як Петросян, розумних, як Ейнштейн – Володимир та Альберт з гурту «Хамерман знищує віруси». До вашої уваги розмова з музикантами про тонкощі шоу-бізнесу, стиль, політику та толерантність.

(Нагадаємо, що редакція може не поділяти думок інтерв'юйованого. В тексті використана нецензурна лексика.)" >
Група СКАЗу: