Джамала: «Мій Крим – це моя пісня»
Джамала: «Мій Крим – це моя пісня»
Джамала – це вихор емоцій: це сміх, а через декілька хвилин – сльози; це танці просто під час зустрічі зі своїми шанувальниками; це розповіді про дідуся й бабусю та про кримський плов; це раптові пісні кримсько-татарською і сльози на очах у кожного слухача. Це згусток щирості та світла. Це співачка, яка дарує тобі усмішку і віру в те, що все буде гаразд, бо в Україні живуть такі люди.
У перший невесняний день квітня у львівській Медіатеці, незважаючи на відверто препаскудну погоду, людно. Сьогодні тут – Джамала. Зустріч організована за сприяння громадської ініціативи «КРИМ.SOS» і модерована одним із її співзасновників – Алімом Алієвим. Співачка спілкувалася із журналістами, шанувальниками і переселенцями з Криму. Саме до останніх вона зверталася найчастіше. Було щиро і дуже зворушливо.


ПРО ЛЬВІВСЬКИЙ КОНЦЕРТ І НОВИЙ АЛЬБОМ

«Враження – фантастика! Кожного разу, коли бачу повну залу, шкірою повзуть мурашки. Для мене всі мої виступи – це свято. А у Львові – особливо. У вас таке місто, розумієте, до якого дуже пасує частка «супер»: тут суперлюди, суперкава і суперджаз! Мені здається, саме тут повинна народитися українська джазова столиця. Думаю, всі передумови для цього у вас є.

Я страшенно люблю свою роботу і, коли бачу зворотну реакцію, тобто якщо
мені повертають ті емоції, які я людям віддаю своїми піснями, я викладаюся
втричі більше. У Львові так і було. До того ж, вчора на концерті я мала змогу
нарешті побачити свого тата, якого не бачила вже дуже довго. Ми навіть
заспівали із ним разом на сцені.
В альбомі буде дуже багато мене: кожна пісня – автобіографічна

У Львові також заспівала декілька пісень зі свого нового альбому. Цей проект взагалі суттєво відрізнятиметься від усіх попередніх. Я ще не можу сказати, як він звучатиме: тут буде соул, джаз-соул, інді-поп... Під час написання мене дуже надихали Марлін Гей, Стіві Уандер і Бен Ховард. Знаю точно, що звучання не буде таким, як у попередніх проектах – кожна пісня тут відрізнятиметься за саундом. Також в альбомі буде дуже багато мене: кожна пісня – автобіографічна, вона розповідає про те, що коїться всередині отакої-от Джамали, що вона відчуває сьогодні та зараз, сумно їй чи радісно. Хочете знати, хто я і яка я – слухайте мої пісні. :)»

ПРО «ПОВОДИРЯ»

«Це моя перша робота в кіно, і, звичайно, не все було перфектно добре. Але, думаю, вийшло дуже непогано. Я страшенно вдячна Олесеві Саніну та нашому операторові Сергієві Михальчуку, які просто на знімальному майданчику вчили мене, як правильно потрібно показати глядачеві Ольгу. Це була складна роль, і часом мені здавалося, що у мене геть нічого не виходить, що моя Ольга несправжня і фальшива. Тоді я впадала у відчай. Але Санін допоміг мені віднайти той нерв, який треба було зачепити і витримати у глядачеві аж до кінця стрічки. Дуже важко було зіграти сцену із Володимиром – після того, як Ольга дізнається про смерть свого коханого. Вона хоче розірвати Володимира на шматки, хоче бодай дати йому ляпас, але нічого не може зробити. Бо вона просто жінка, бо надворі тридцять другий рік, бо це означало б її смерть. Дуже нелегко було показати весь розпач цієї жінки.

Я дивилася стрічку з мамою, і мама дуже плакала. Довелося виводити її із залу і заспокоювати.

Після «Поводиря» мені пропонували зніматися ще у декількох проектах, але я відмовила. Якщо і буду далі зніматися в кіно, то нехай це буде Кіно із великої літери. Та й, зрештою, я насамперед співачка. Але маю мрію знятися у якомусь кримсько-татарському фільмі про депортацію. Просто я особисто знаю, що це таке було. Моя прабабця була депортована разом із її дев'ятимісячним сином. Дитинка померла у потязі, в неї на руках. Прабабцю змусили викинути сина просто із вагона. Це так страшно.»

ПРО СВОЮ СІМ'Ю І СВІЙ КРИМ

«В мене дуже велика родина – коли ми збираємось всі разом, нас трохи більше, ніж усіх вас тут (сміється – авт.). Нам завжди дуже весело разом, ми готуємо, їмо плов і манти, багато співаємо. В мене взагалі дуже музикальна сім'я: тато – хормейстер і грає на акордеоні, мама викладає фортепіано в музичній школі, сестра грає на домрі та на фортепіано, викладає музику в Стамбулі. Не співати в такому оточенні – неможливо. :)

Я дуже люблю, коли ми збираємось усі разом, мені подобається слухати мого дідуся. Йому ніколи не подобаються мої капелюшки, він каже, що я «льогкая» і «мислєнная». Так і каже, і я дуже сміюся. :) Ще дідусь завжди каже мені: «себе дивися». Це означає – постійно думай про те, що і як ти робиш, і чи добре ти це робиш. Я вважаю, це дуже мудрі слова.

Мій Крим... Мій Крим – це моя сім'я. Це... (плаче — авт.) це – моя пісня!»

ПРО МРІЇ І ЗАХОПЛЕННЯ
Хотіла б побачити Катерину ІІ і дати їй в око!

«В мене, в принципі, одне велике захоплення – музика. Я такий собі музикант-зануда. Люблю експерименти зі звуком і голосом, люблю творити щось нове. А спорт, наприклад, терпіти не можу. Але мушу тримати себе у формі. Тому зараз моє захоплення – це фітнес чи щось там таке (сміється – авт.).

Мрію... хм. Не знаю. Хотіла б побачити Катерину ІІ і дати їй в око! (сміється – авт.).»

ПРО СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ

«Ми ще не суперукраїнці. Це вже наступний рівень. Ми зараз якісь... розслаблені трохи. Мало цікавимось – а треба цікавитися багато й постійно! Треба розвиватися щодня. Тоді – некст левел. :)»

ПРО СТАВЛЕННЯ РОСІЙСЬКИХ КОЛЕГ ДО СЕБЕ

«Мені, в принципі, байдуже, яке там у них ставлення. Я ж на своїй землі, я люблю і борюся за свою землю. Така моя позиція. І хочу сказати кожному кримському татарину, присутньому тут: не здавайтеся! Не втрачайте надії! Це вже дуже добре, що я маю змогу отут із вами спілкуватися, співати для вас. Добре, що ми з вами живі. Ми все витримаємо.»

*фото Taras Polatayko і фото з інтернету
Іра Кулянда
2015.04.02
1901
Джамала, Jamala, музика, Крим
data-yashareDescription="Джамала – це вихор емоцій: це сміх, а через декілька хвилин – сльози; це танці просто під час зустрічі зі своїми шанувальниками; це розповіді про дідуся й бабусю та про кримський плов; це раптові пісні кримсько-татарською і сльози на очах у кожного слухача. Це згусток щирості та світла. Це співачка, яка дарує тобі усмішку і віру в те, що все буде гаразд, бо в Україні живуть такі люди." >
Група СКАЗу: