По-справжньому красиво: рецензія на фільм «Невловима краса» Бернардо Бертолуччі
По-справжньому красиво: рецензія на фільм «Невловима краса»  Бернардо Бертолуччі
Хтось бачить її у простих речах: заході сонця, трепеті дерев та безкраїх полях, а хтось намагається вловити її у людських душах. В передчутті літнього спокою та безтурботності ми починаємо заглиблюватись у щось вічне та прекрасне, у щось спокійне та легке.
Саме таким є фільм «Невловима краса» Бернардо Бертолуччі, котрий побачив світ у 1996 році. Режисер, відомий також і відвертою стрічкою «Мрійники», не боїться знімати вільно, знімати так, що аж перехоплює дух і розгортається простір для фантазії. Кіно буде цікавим для перегляду всім, незалежно від віку, статі і навіть ґендеру, адже на хвилях дитячого спокою й безтурботності виринають серйозні життєві проблеми. Втім, крізь відчутну розслабленість закрадається нотка переживання та напруження, можливо, навіть і хвилювання. Різкі переходи від красивого до брутального, протиставлення гарного і божевільного призводять уяву глядача до обурення та захвату водночас.

Фільм знятий в Італії, в Тоскані. Для тих, хто не бував там – захоплюючі краєвиди здаються справжнім раєм на землі: великі поля виноградників, схили граційних пагорбів, теплі літні ночі... Мабуть, серед такої природної краси важко бачити красу людську і розуміти в чому вона проявляється.



Головна героїня – щира та невинна дівчина, котра шукає свого батька і саме в ній чітко виражене поєднання краси тілесної та духовної. Напротивагу Люсі, такій життєрадісній та милій, для якої все лише починається, постає образ чоловіка, хворого на рак. Це наче боротьба життя і смерті, плин часу і підвладність долі, проти якої всі ми безсилі. Для когось все вже закінчено, а хтось лише починає жити.

В стрічці гармонійно переплітається краса мистецтва та поезії. Вірші, наче крик душі, виявлення чогось найсокровеннішого і найчуттєвішого, наче спосіб позбутися душевної важкості . Мистецтво – нестримний порив до прекрасного, найдорожче, що тільки може бути в цьому світі.



Кажуть, що краса проявляється в деталях. Доволі часто режисер затримує увагу на головній героїні: кінчики тендітних пальців, шиї і невимовно гарні очі. Значить, знімаючи такі деталі відверті лінії жіночого тіла – режисер зняв красу. А по-справжньому красиве кіно, завжди залишає глибокий відбиток на душі у глядача.



P.S. Якщо бажаєте безпосередньо доторкнутись до краси, то приходьте в Кіноклуб Олега Яськіва.
Оксана Княжик
2015.06.09
1697
кіно, класика, мистецтво, Італія, кіноклуб
data-yashareDescription="Хтось бачить її у простих речах: заході сонця, трепеті дерев та безкраїх полях, а хтось намагається вловити її у людських душах. В передчутті літнього спокою та безтурботності ми починаємо заглиблюватись у щось вічне та прекрасне, у щось спокійне та легке." >
Група СКАЗу: