Мрець на престолі в Кремлі
Мрець на престолі в Кремлі
За двадцять років після війни з Російською Федерацією, висновки та коментарі про її значення будуть краще сформульованими та об’єктивнішими за сьогоднішні. Видадуть книжки і антології хронологій про анексію Криму, сепаратистів та українську турбулентність. Гарно їх оформлять, надрукують великі тиражі. Продадуть. Аби ж не забули. Аби ж це хтось читав.
Час не жаліє, не заспокоює, він радше дає змогу подивитись відсторонено і чітко.
Австрієць Мартін Поллак у своєму автобіографічному дослідженні « Мрець в бункері» шукає відповідей, - як сталося, що він зміг з’явитися на світ ? Письменник не пам’ятає свого батька, а цей роман - історія сім’ї, нації, війни…Її здобутком є те, «що читач ніколи не забуде його батька – мерця в бункері».



«Цього я не знаю. Я цього не бачив. Про це я нічого не чув. Такого я не помітив. У свідченнях, записаних 20 років після війни, постійно зринають ці фрази. Колективна амнезія. Сліпота. Глухота. Ми нічого не знали»

Владімір Путін не соромиться заявити у фільмі « Крим. Возвращение домой» - «я займався цим особисто!». Повернення вийшло скомпрометованим та одіозним. Головне ж – півострів під контролем РФ.

Допоміг він і Віктору Януковичу втекти він наслідків, що чекали його за розправу над людьми, за Небесну сотню, за втрачені очі, відморожені кінцівки, за зиму із запахом корвалолу. « Ми були готові його виймати з землі, води й повітря» - каже президент Росії гордо, голосно і з усмішкою.

«Як член гестапо мій батько фактично з першого дня був частиною терору»
Пропаганда нацистів під час Другої Світової війни, пропаганда Росії зараз – принцип той же, а яке вдосконалення засобів ! Дума щороку закладає в бюджет кошти на неї.

«Я запитував себе, чи відрізнявся мій батько, чи був він кращим за Альберта Раппа та інших командирів зондеркоманд, що влаштовували масові розстріли?»



Живучи в ізольованому приватному світі, наче Іван Грозний, він «до смерті любить» свій народ, ґвалтує і паплюжить. Владімір, а ти, можеш спати взагалі ? Вони приходять до тебе ?


27 лютого не стало Бориса Нємцова. Масові розстріли тепер непотрібні. Маси тепер використовують. Владімір знає толк у терорі та тиску. Воювати на Донбас він послав чеченців, вони ж й винні у вбивстві опозиціонера. «Там нема російських військ!» - або навпаки, є, - Владімір любить говорити про Україну. Але, раптом що, - він непричетний, вони ж усе самі, ми лише допомогли. То хіба оті чеченці винуваті, запитайте Кадирова!
«Я роками боявся шукати інформацію, можливо, через неусвідомлений страх наштовхнутися на речі, які перевершать мої і без того недобрі очікування. Гадаю, я завжди знав одне: його насильницька смерть поклала край життю, в якому насилля відігравало важливу роль»



Лічильник смерті ? Є такий? Принаймні для вбивць. 15 років на троні(враховуючи рокіровку із Мєдвєдєвим), утвердили психіку ката.

На санкції відповідатиме погрозами ядерної атаки. Живучи в ізольованому приватному світі, наче Іван Грозний, він «до смерті любить» свій народ, ґвалтує і паплюжить. Владімір, а ти, можеш спати взагалі ? Вони приходять до тебе ? Жертви терактів в Рязані, чеченські жінки і вісімнадцять тисяч їх синів, бесланські школярі, глядачі Норд Осту, опозиціонери і журналісти, грузини, українці, Устим Голоднюк із Збаража, що за двадцять кілометрів від мого містечка, одноліток, на якого небо впало на вулиці Інститутській...

Він приходить до тебе коли ти сам ? І мільйони тих, про кого ми не знаємо.
«І є ще одна річ, яку я хотів би знати: про що вони розмовляли дорогою, яка напевне тривала багато годин? Чи розпитувала вона його про роботу, хотіла почути подробиці? Воліла цього не знати? Чи здогадувалася про завдання, які виконує її коханий? Вони її турбували? Не думаю. Вона мала талант не помічати неприємне».

Порушуючи заповіді і Божі і людські, неможливо уникнути розплати. Розіпнувши людяність, ви втрачаєте право на пам’ять у віках. За двадцять років, Мартін Поллак вирушив на пошуки батька.

«Я зрозумів, що ніколи не знайду відповіді на мучительне запитання: як могло статися, що саме мій батько…?»

Дітям героїв непросто, але вони знають, що батьки боролись за правду.
Одного дня, донька чи син президента Росії запитають себе, - що це за тіло в Мавзолеї ?
То ким був мій батько, Владімір?!


*фото з інтернету
Настя Чупринська
2015.08.06
1602
політика, коментар, Путін, Росія, Крим, АТО, війна, КримНаш, Вата
data-yashareDescription="За двадцять років після війни з Російською Федерацією, висновки та коментарі про її значення будуть краще сформульованими та об’єктивнішими за сьогоднішні. Видадуть книжки і антології хронологій про анексію Криму, сепаратистів та українську турбулентність. Гарно їх оформлять, надрукують великі тиражі. Продадуть. Аби ж не забули. Аби ж це хтось читав.
Час не жаліє, не заспокоює, він радше дає змогу подивитись відсторонено і чітко. " >
Група СКАЗу: