Любиш мої тексти – люби і мого кота
Любиш мої тексти – люби і мого кота
Коти – зараза, яка заполонила Інтернет і часом навіть серйозні та імениті сайти йдуть за читачем, постячи фото милих та пухнастих шматочків м’яса прямісінько з пекла, тобто ворсистого тепла. Але не лише мімішністю єдиною: різномасті письменники також не гидували котами, тримаючи їх в своїх домівках, годуючи та, навіть, о Боже, люблячи їх. Хоча деякі словоблуди цього топу вбивали людей або ж славилися тотальною соціопатією, котів вони любили справно. І автор в курсі, що пухнасті монстри тут тупо для фону: галочку поставлено, коти є, розглянемо самих писак.
1.Йосип Бродський



Бродський – той ще графоман від літератури, який, втім, спромігся отримати Нобелівську премію за свої опуси. Хоча багато хто будує конспірологічні теорії нагородження російських авторів виключно через їхнє ж політичне переслідування, Бродський був всесвітньо відомим ще до свого тріумфу.

А от котів, здається, любив завжди. Хоча, мабуть, тільки вже за океаном, у спокої, викладаючи молодим студенточкам ази літератури, будучи "запрошеним поетом при універі", Бродський зміг повноцінно реалізувати свою любов до котів, про що свідчать численні фото та спогади його знайомих. Така пристрасть переслідувала його ще й стосовно цигарок: поет курив не згірш від паровоза, хоча пережив інсульт та кілька операцій на серце від своєї пагубної звички.

Сила. Любіть своїх котів: вони противно нявчать вранці, але від них не буде раку.

2.Юкіо Місіма



Той ще садист, гомосексуаліст, революціонер та самурай. Місіма є одним з найвідоміших японських письменників, які, на диво, відомі не лише в тій дивній країні аніме та лютої реклами, але й у всьому світі. Достеменно невідомо, чи так вже сильно любив Місіма котів, автор статті просто знайшов його фото, але сам факт такої знимки уже вартий уваги.

На хвилинку, Місіма оспівував у своїх творах смерть, вважаючи її найвищою інстанцією краси, писав книжки, аби не вбивати людей, знімався у кіно, а під кінець життя, ну, не те, щоб збожеволів, радше закономірно вклинив траєкторію свого творчого руху в смертоносну орбіту суїциду: Місіма, ставши радикальним правим і націоналістом, захопив військову базу в ім’я імператора, а, коли його проігнорували, здійснив ритуальне самогубство.

Сила. Я не придумав цього разу, тому просто любіть своїх котів.

3.Жан-Поль Сартр



О, Сартр – один з лідерів не нашого топу, але сучасної поп-культури вже ж точно. Починаючи популярними тліномемами та ванільними цитатами, які він, доволі часто, навіть і не писав (не він один став жертвою ванільних пабліків та псевдоінтелектуалок) – і закінчуючи серйозним впливом на сучасну філософію своїми письменницькими роботами а ля «Нудота», «Екзистенціалізм – це гуманізм» та «Буття і Ніщо».

Сартр неоднозначний: ну ще б то, послідовний лівак, символ Французької революції (ні, не тої, що у XVIII столітті, а тої, що у «Мрійниках» Бертолуччі), який відмовлявся від Нобелівської премії, аргументуючи це своїм бажанням жодним чином бути незалежним взагалі від усіх, виступав проти будь-яких утисків – але, тим не менше, безсовісно іноді грішив підтримкою режимів Сталіна, Мао та Кастро, з яким ручкався; так само, як і з пресловутим Че.

Сила. Любов до котів може свідчити про, гм, про характер легкої позиційної поведінки.

4. Вільям Барроуз



Барроуз – один з чільних представників біт-покоління, послідовний психонавт та експериментатор зі своєю психікою і текстом літератури. Хоча експеримент – це трохи голосно сказано: на відмінну від конструкційних та смислових ігор Пінчона чи Джойса, Барроуз просто записував свої глюки на папір і видавав під виглядом романів.

Згадати можна його «Голий сніданок», навіть екранізований культовим Девідом Кроненбергом, режисером хрестоматійного фільму «Муха».

Один з найпоказовіших фактів з біографії письменника – це фатальна гра у «Вільгельма Телля». Барроуз, до кінця життя захоплюючись наркотиками, на одній з вечірок попрохав свою дружину поставити собі на голову стакан. Як ви вже могли зрозуміти, Барроуз не влучив, тобто влучив, але не туди. Як на мене, то це найкраща реклама проти наркотиків, яку тільки могли б придумати.

Після цього невдалий Робін Гуд був змушений втекти до Мексики, але своєї пристрасті так і не позбувся. Декотрих життя ні чому не вчить, хоча і вбивств більше не було.

Сила. Любов до котів не перешкодить вам стати наркоманом. А могла б.

5. Ернест Хемінгуей



Ну і як же ж не поповнити цей список Сталевим Ерні (не Арні!), американським письменником, ще одним Нобелівським лауреатом та просто мужнім чоловіком. Ну самі посудіть: Хемінгуей працював журналістом у багатьох гарячих точках Європи першої половини ХХ століття, любив сафарі, міцний алкоголь та жінок (стосовно останнього тезису висунуто багато сумнівів, але тут не будемо про це).

Попри все, така життєствердна життєва позиція стосовно життєвого і життєдайного життя не завадила йому в кінці-кінців застрелитися достобіса вигадливим способом: не зумівши дотягтися до спускового курка руками, Хемінгвей натиснув на нього великим пальцем ноги. Ця акція перформенсу настільки вразила світ, що навіть рушниця, з якої стрілявся Ернест, Vincenzo Bernardelli, тепер так і називається – Hemingway. Його іменем назвали рушницю - а чого досяг ти?

А котів письменник справді любив: одним з його улюбленців,до речі, на ім’я Сноубол, був шестипалим котом. Мутант.

Сила. Любов до котів не врятує вас від самогубства. А могла б.

6. Уільям Фолкнер



Ну чисто побратим Хемінгуея по американській літературі і також лауреат Нобеля. От тільки Фолкнер, на хвилинку, писав у зовсім іншому амплуа, набагато складнішому, аніж Ернест, та, як не крути, не добив себе самотужки. Грицько Чубай, наприклад, вважав Фолкнера набагато кращим письменником, аніж Хемінгуей. Хоча навряд чи доречно тут казати «кращий», радше просто складніший. Хемінгуей писав у такому собі «побутовому реалізмі», говорячи достеменно простою мовою, простоту використовуючи як засіб та художню форму. Натомість Фолкнер був не проти познущатися зі свого читача: ті ж читачі, я певен, підтвердять.

А починав Фолкнер з віршів. І тільки один критик переконав його, що лишися Уільям в ключі поезії – став би графоманом та словоблудом. А в прозі і не такі виверти та знущання з форми та змісту прощають.

Сила. Любов до котів може стимулювати до творчості, але це вірно щодо будь-якого учасника списку.

7. Езра Паунд



Великий реформатор американської літератури, просто культова особистість світової культури, який відкрив багатьох письменників, Т. С. Еліота зокрема (читай його «Спустошена земля») та просто класний модерніст. Але реальне життя – не лише літературний Олімп. Езра відверто симпатизував фашистському режимові, навіть переписувався з Беніто Муссоліні, даючи йому поради щодо того, як вести економіку країни. Достеменно невідомо, як на поради поета щодо керування державою реагував сам диктатор, але факт, що Паунд згодом переїхав до Італії та спонукав Рузвельта приєднатися до Третього Рейху.

Після закінчення війни, Паунда депортували на батьківщину, де судили як зрадника. Лише заступництво багатьох іменитих письменників та симпатиків, які багато чим завдячували Езрі, врятували останнього від тюрми, - а натомість запхали його в божевільню.

Факт: Паунд любив котів, але недолюблював бітників, бо коли гуру контркультури, Аллен Гінсберг навідався до старого поета, той розкритикував творчість всього покоління, та й від своєї ранньої творчості був не в захваті.

Любов до котів не врятує вас від божевілля. А могла б.

8. Чарлз Буковскі



Ще один американець в нашому списку, який, окрім котів, дико любив алкоголь та своє життя. Бо як інакше пояснити всі ці пекельні муки, які Чарлз пережив, перш ніж стати відомим письменником?

Чарлз, як і Хемінгуей, писав надзвичайно простою мовою Це не потік свідомості, радше понос свідомості, що викликало нарікання багатьох критиків, мовляв, стиль стилем, але про що ця література? Про соціальне дно, алкоголізм, кризу середнього віку, старість та нещасливе кохання до безлічі жінок? Так, але читати все одно цікаво. Окремо стоїть поезія Буковскі, яку багато хто визнає вершиною відвертості, простоти та поетичності. Мовляв, так і треба писати вірші: щиро та карколомно правдиво.

Отак як з Фолкнером, тільки навпаки. Вільям зістрибнув з поезії, перекваліфікувавшись у прозаїка, Буковскі ж успішно паратизував на обох. От шлю..

Сила. Любов до котів, як і алкоголізм, невиліковна.

***

Одним словом і як би там не було, люди люблять своїх котів, і письменники - не виключення. Хоча ті нас терплять тільки тому, що самі ще "не навчились відкривати банки з тушонкою" та їм все ж таки лінь прибирати за собою свої лотки. Любіть своїх котів. Навіть якщо вони не люблять вас.

Рістор
2015.11.13
1712
коти, література, письменники, фетиш
data-yashareDescription="Коти – зараза, яка заполонила Інтернет і часом навіть серйозні та імениті сайти йдуть за читачем, постячи фото милих та пухнастих шматочків м’яса прямісінько з пекла, тобто ворсистого тепла. Але не лише мімішністю єдиною: різномасті письменники також не гидували котами, тримаючи їх в своїх домівках, годуючи та, навіть, о Боже, люблячи їх. Хоча деякі словоблуди цього топу вбивали людей або ж славилися тотальною соціопатією, котів вони любили справно. І автор в курсі, що пухнасті монстри тут тупо для фону: галочку поставлено, коти є, розглянемо самих писак. " >
Група СКАЗу: