Від юності до зрілості – один гріх
Від юності до зрілості – один гріх
Якщо у вас колись виникало бажання залізти комусь в голову і прочитати його думки, тоді ви однозначно мусите прочитати роман Вітольда Ґомбровича «Порнографія», виданий минулого року в рамках проекту «Вавилонська бібліотека».
Важко сказати, що книга про війну, кохання чи дружбу. Цепросто тло для авторових роздумів. Події твору відбуваються у 1943 році, коли у Польщі активно розвивався Рух Опору, а країна перебувала у стані глибокої руїни. В цей час автор жив у Аргентині, тому події книги - не історична хроніка. Похмурий настрій цієї доби ідеально підходив настрою роману, саме цим зумовлено вибір.

На початку книжки автор разом зі своїм меланхолійним другом Фридериком покидають Варшаву і прямують у далеке селище Повурна до друга автора – Іполіта. Він живе там разом з дружиною Марією та 16-річною донькою Генею. Поки герої дістаються до Повурної, читач стає свідком напруженого міркування автора – його занепокоєння Фридериком, його сумнівів, чи адаптується той у селищі.


Взяти його з собою, незважаючи на цю його мовчазно-промовисту непристойність? Обтяжувати себе кимось настільки скомпрометованим, а внаслідок цього й компрометуючим?....О, так, усе це мені імпонувало…


По прибутті, чоловіки потрапляють у церкву. Зверніть увагу, що Фридерик - затятий атеїст, тому автор на богослужінні думає про те, як майстерно його друг вміє грати у віруючого:

...на коліна він опустився, аби не зробити чогось іншого, що б не було опусканням на коліна», а «його молитва була ширмою, яка закривала безмір його немолитви…


Серед людей, які викликають у автора огиду, він бачить щось неймовірне – край щоки і смужку шиї хлопця. Це його вражає до глибини душі. Потім з’являється шия Гені. Він розуміє, що та щока і смужка шиї і ця шия, призначені один для одного.

Він для – неї, вона – для нього…вуста його були призначені не просто для її вуст, а для всього її тіла


Та більше за це, автора бентежить, чи помітив цю «малолітню чуттєвість» Фридерик.
Згодом ми дізнаємось, що таємничого хлопця звати Кароль. Йому 16 років. Він вже встиг побувати на війні. Вони з Генею знають один одного з дитинства, тому симпатії, а тим більше статевого потягу, між ними немає. Батьки хочуть видати Геню заміж за заможного і порядного чоловіка на ім’я Вацлав.





Автор, простеживши, дізнається, що Фридерик також цікавиться Каролем і Генею. Починається німа, навіть телепатична співпраця двох митців.
В маєток до Іполіта приїжджає Вацлав. Автор описує його із захопленням та огидою водночас:

Певна річ ефектний пан! Рішучий адвокат! Правник з вишуканими манерами! Я фізично зненавидів його уже з першої хвилини!


Після приїзду Вацлава, ідея поєднати Кароля і Геню набувала ще більшого значення, бо була під загрозою зриву. Врешті митці вирішують об’єднати Геню та Кароля за допомогою гріха, який пара мала здійснити разом. Адже «…гріх змушує до найглибшої довіри,поєднує міцніше, ніж найгарячіші ласки…». Тому обидва, не говорячи нічого один одному, почали шукати потрібний гріх.

Поки відбувався, незримий для читача, пошук, автор розкриває перед нами, крім конфлікту юності (Кароля-Гені) та зрілості (Вацлава-Фридерика) конфлікт святої католицької віри та атеїзму, уособивши їх у Фридерикові та матері Вацлава – Амелії. Вона «…бажала, щоб він визнав, якщо не Бога, то її віру, однак цей чоловік не здатний був на подібний акт…атеїзм його тільки зростав під впливом її віри».

Фридерик став каменем спотикання католицького духу, якого свята віра не знала і не могла осягнути, через його невизначеність - він був ані віруючим, ані не віруючим, тобто навертати до віри не було кого.

Після раптової смерті у маєтку Вацлава, нас знайомлять із 16-річним Юзеком, якого підозрюють у вбивстві. Всі повертаються в Повурну і забирають юнака з собою. В уяві автора Юзек, Кароль та Геня – це складові одного ланцюга. Їх об’єднує юність.

Що далі просуваємось в романі, то більше Фридерик нагадує вмілого актора і розумного режисера. Він починає гру, яка була тим, що формувало не лише його особисто, а й всю ситуацію довкола загалом.

У маєток Іполіта завітав Сем’ян – офіцер, якого давно шукають німці. Ще не встигши оговтатися після недавнього вбивства, герої отримують тягар чергової небезпеки і ризику. Вітольд розмірковує, що з прибуттям Сем’яна, вони стали єдиним патріотичним підрозділом. Його проймає відраза:

…наш підрозділ був підрозділом відставників, і єднав нас, наш розлад: меланхолія, байдужість…


Разом з дорослими, до цього підрозділу приєднувались Геня з Каролем. Тут юність ставала доступною старості. Це було прекрасно і огидно водночас.

Фридерик нарешті знаходить гріх, у якому хоче об’єднати Кароля та Геню. Якщо до цього митці не спілкувались про це, то тепер таємно контактують. У гріхові поєднуються не лише Геня з Каролем, але й Вітольд з Фридериком. Автора мучать страшні вагання: співпрацювати зі своїм другом чи все-таки відмовитисьвід його божевілля і зрадити, але зрадити його ідею – означало б зрадити і себе самого.

Тим часом на горизонті виникає ще один гріх, який об’єднує усіх чоловіків у домі. Фридерик не гає часу, і спритно підлаштовує свою гру під нові обставини.

Кароль і Геня добре розуміють, що подобаються Вацлавові й Фридерику, і лише заради цього роблять всілякі дрібниці - граються виделкою чи разом прирікають черв’яка на смерть. Це розпалює дорослу уяву і спонукає митців добувати з їхніх дій прихований потяг один до одного та еротизм.

Все відбулося за планом. Гра, яку так геніально розпланував Фридерик, почала розвиватися у Вітольда за дверима. Юність обережно ступала сходами, і мала виконати наказ зрілості, яка вступила з нею в контакт. Всі вони поєдналися у гріхові - і юні, і старі…

Я розглядав усе це, сповнений якихось дивних сумнівів. Усе це здавалось не зовсім справжнім… Ми повиходили з кімнати у коридор. Вони дивились на мене нічого не кажучи


В ту ніч усіх поєднали ніж і кров. Втаємничення в гріх обох поколінь утворило цілісність та гармонію. Усміхнена юність подивилась в очі зрілості на тлі майбутньої катастрофи.
Саме за це передчуття небезпеки, за інтимне проникнення в думки автора, яке дарує стільки збудження, роман варто назвати не інакше, як «Порнографія».
Алла Васьковська
@mykhaletska, ілюстрація з книги "Порнографія" Ґомбровича
2016.01.28
1783
Порнографія, Ґомбрович, література, Книги
data-yashareDescription="Якщо у вас колись виникало бажання залізти комусь в голову і прочитати його думки, тоді ви однозначно мусите прочитати роман Вітольда Ґомбровича «Порнографія», виданий минулого року в рамках проекту «Вавилонська бібліотека»." >
Група СКАЗу: