Як полюбити свою роботу і не сказитися: практичні поради від редакції алкоголіків-активістів
Як полюбити свою роботу і не сказитися: практичні поради від редакції алкоголіків-активістів
Більшості рано чи пізно треба йти працювати. Якщо батьки не можуть вас забезпечувати усе життя, а існування цілковитим волоцюгою для вас видається занадто трешовим, доведеться надряпати резюме, розіслати його якимись незрозумілими адресами та дочекатись відповіді від тої моральної потвори, яка, цілком можливо, буде вас гнидити і зневажати весь робочий тиждень з ранку до ночі. Але! Не слід відчаюватись: не скажу, що вихід завжди приємний, але людина істота така, програмована. Є лайфхаки навіть в таких, здавалося б, безвихідних ситуаціях.
Перше, про що слід попередити: тут не буде стандартних порад, що вам просто потрібно рано вставати, робити зарядку і посміхатися кожному дневі, бо не речі нас терзають, а тільки наше ставлення до них. Тому, здавалося б, справді, цілком логічно було б напружитись і змінити своє ставлення до роботи: полюбити жлобливого начальника, примітивних співпрацівників, тупуватих клієнтів, хтивих залицяльників - і так далі по списку.



Ні. Не треба таких людей любити. Навіть більше того, всіляко варто культивувати свою особистість. Тобто так, звісно, самому бикувати та нариватися, гадаю, не варто, ви ж не бидло якесь там, але й попускати знущання над собою в жодному разі не слід. Бо будь-яка робота не варта таких жертв і зусиль над собою, а якщо до вас так зневажливо ставляться, то не варто і чіплятися за таке місце: інше знайдеться.

Друге: це пийте. Жорстоко, безжалісно, безкомпромісно та безпробудно - пийте. Зрештою, мене цілком можуть засудити за пропаганду алкоголізму, тому мушу втиснути, що купувати та розпивати алкогольні вироби та напої можна тільки після досягнення повноліття та й то в розумних дозах, бо (стрілочка вниз).



Але погодьтеся, двіжувати на своїй роботі, хай навіть іноді заплітаються ноги і руки, якось азартніше та веселіше, аніж сіра та розмірена буденність тверезої ясності за робочим столом. Тоді і світ виглядає добрішим, і мармиз співробітників так чітко не видно: ляпота. Слід уточнити, що це все більше стосується ситуативних або масових робіт: як то робота офіціантом чи журналістом нижчої ланки. Але певна суть, основа і каркас, психологічні замальовки схожі в багатьох галузях. Варто лише розпізнати деталі.

Отже, з алкоголем ми визначились. Ще я міг би порадити дзен-буддизм або молитву зранку, але мої лінь та похмілля так і не дозволили перевірити ці методи емпіричним шляхом. А от пиячити – це так, підтверджую, це мені довести, провести і перевести вдалося, безвідмовний варіант, головне тільки знати міру. Бо буває начальство, яке само з тобою буде розпивати в офісі чи на кухні коньяк з колою.



А є такі святенники, які копійку бережуть, не п`ють, дають тобі поради, як жити чи посміхатися, спілкуються зі свідками Єгови, але ти не можеш не помічати, як у них сіпається око, коли вони намагаються говорити з тобою ласкаво та мило. Ніби акула намагається посміхнутись якось не так, як їй то зазвичай виходить, і від того стає ще гірше.

Не можеш не запідозрити їх у якихось збоченствах, такі вони тихі, святі та спокійні. Хоча декому вистачає і тієї нездорової тяги до повільного збагачення та факту наявності примітивної влади над іншими. Інша річ, коли це - співробітники, дрібні та гнилі узурпатори, які за характером такі ж самі, як і ваші діловиті власники, от тільки невдаха є невдахою, і ця мулька їх їстиме до самої смерті.



Комплекси і нереалізовані амбіції трощать усі блокпости свідомості та адекватності не згірш від психологічних захворювань аля шизофренія. Тільки якщо шизуху ще хоч якось досліджують, там, в кількох країнах навіть дозволили використовувати ЛСД навіть у цілях лікування, то з ницістю, жадібністю, лицемірством та скнарістю нічого не вдіяти, навіть клин клином радше доведе когось з вас до гробу. А я маю великі підозри, що оті архетипні працівники з 10(і вище)-річним стажем мають куди більше досвіду психологічного гноблення та підсирання дрібницями, аніж будь-хто з вас.

Хіба вміти тримати людину на місці та відстані, аби не сунулась, куди не треба. Людина повільно обсмажується у своїй власній жовчі, ще й на інших її вибльовує.



Взагалі, найкраща порада, - розважатися. Залежно від контексту роботи та від можливостей, але навіть нудну і рутинну працю, без якої, однак, не крутитиметься ціле місто, - як би складно та неможливо це не було, але потрібно всіляко намагатися перетворити в гру, фішку, хобі, розвагу. Щоби ви дивилися на віддані вам території не з відчаєм, а азартом та інтересом: якого б то ще утнути. Щоб виконання ваших обов`язків не просто закарбувалось вам у руки, а й стало предметом захоплення інших.



Звісно, матір всього спокою – це відчуття межі, тому головне – не переборщити. Але хто заборонить вам експериментувати з тканиною дозволеного, якщо зайнятися і так в принципі нічим, а витріщатися в стіну вам не до вподоби? І взагалі, яка б не була робота, намагайтеся потрапити в хороших та адекватний колектив, який розуміє ті ж моральні принципи, що й ви, - тоді не буде ніяких проблем, і у міцному, рухливому, динамічному колективі переживати всі необхідні труднощі певної роботи вже буде значно легше.

Навіть в таких, здавалося б, типу об*активних речах, як заробіток, слід проявляти зародок фантазії, аби знаходити лише найкраще та найцікавіше для себе, навіть якщо зараз ви можете бути всього лише забідованим офіціантом, а перспективи IT-бізнесу вам тільки сняться.



А можна просто собі втекти в ліси і гори й до кінця життя бути у гармонії з природою. Зрештою, смітників у місті теж багато, тому вибір, який би він не був, є завжди.
ristor
фото з Інтернету
2016.02.01
1839
робота лайфхак страждання біль ненависть алкоголіз
data-yashareDescription="Більшості рано чи пізно треба йти працювати. Якщо батьки не можуть вас забезпечувати усе життя, а існування цілковитим волоцюгою для вас видається занадто трешовим, доведеться надряпати резюме, розіслати його якимись незрозумілими адресами та дочекатись відповіді від тої моральної потвори, яка, цілком можливо, буде вас гнидити і зневажати весь робочий тиждень з ранку до ночі. Але! Не слід відчаюватись: не скажу, що вихід завжди приємний, але людина істота така, програмована. Є лайфхаки навіть в таких, здавалося б, безвихідних ситуаціях." >
Група СКАЗу: