Емі Вайнхауз. Пісня як автобіографія
Емі Вайнхауз. Пісня як автобіографія
Не перше століття відомі та успішні люди обговорюються тими, хто не зміг зробити карколомну кар’єру, досягти небачених висот. Не зміг або не захотів. Тим, на кого моляться підлітки, хто змушений виставляти напоказ своє життя, сіра маса не пробачає помилок і обсмоктує, як кістку, кожну життєву невдачу. І неважливо, чого ти досяг, що ти подарував світу завдяки своєму таланту та наполегливій праці. Емі Вайнхауз не була рок чи поп-ідолом покоління. Проте, саме вона зробила джаз, блюз та соул зрозумілими для пересічного слухача. Недаремно її ставлять поруч з Еллою Фіцджеральд, Ніною Сімон. Ще одна із «Клубу 27», яку вбив згубний спосіб життя. Та чи настільки все просто? Прочитавши чимало критичних статей, відгуків, подивившись величезну кількість live-виступів Емі, реаліті-шоу за її участю та проаналізувавши документальні фільми про зірку, зокрема, «Емі. Останнє «прощай» та оскароносний «Емі» (2015), спробуємо подивитись на життя джаз-діви з точки зору простої людини, яка просто хотіла творити і любити, адже саме у цьому був сенс її життя.

«В моєму дитинстві музика, яка звучала в поп-чартах... пісні, які люди співали... я думала про них – це ж не музика, це просто вода. Написане іншими – відстій, і тобі доводиться це співати. Зараз мало що змінилося. Я почала писати музику, щоби перевірити себе, подивитися, що я можу створити, тому що у ті часи мені не було що слухати. Я слухала великих джазових музикантів – Джеймса Тейлора, Керол Кінг... Ніхто із сучасних музикантів не зміг передати мої переживання, і я почала писати свою музику, використовуючи свій власний досвід».
Нескладність і безпосередність цих слів – у них вся Емі. Навіщо обростати мохом снобізму, коли тобі є що сказати, є що донести до цільової аудиторії? Ти все бачиш, ти відчуваєш. Ти – живеш. І якщо ти став одним із дуже небагатьох, кому пощастило мати дійсно великий та унікальний дар – прокричати на весь світ про своє, особисте за допомогою непересічного таланту – хіба це не варте того, щоби спалахнути настільки яскраво, наскільки дозволяє тобі твоя сутність? Інша річ – коли від спалаху твої ресурси вичерпуються. І ти швидко згасаєш.

Ні для кого не є таємницею, що Емі Вайнхауз полюбляла алкоголь та наркотики. Через це з екранів телебачення та глянцевих сторінок на неї лилось чимало бруду. Як правило, мисливцям за сенсаціями неважлива причина, а факт. Зірка «зійшла з рейок», її «шторить», вона щовечора напивається і її приносять додому напівпритомну на носилках. Спочатку це виглядає доволі «альтернативно», в стилі Кобейна чи Вішеса, а потім – її відкрито дискримінують навіть на врученні найпрестижніших музичних премій. Яке таблоїдам діло до того, що людина здатна вичерпатись, особливо, коли творчість – невіддільна від життя, бо ним і є? Хто з пересічних слухачів, які бачили п’яну Емі на сценах найрізноманітніших фестивалів, думав про те, що коїться у її душі? «Хліба і видовищ», нових альбомів – побільше, наче артист – прилад, вічний двигун, який ніколи не здасть позиції. Щоправда, від цього більше смутку, аніж радості. Від цього страждають рідні, близькі, друзі. Ті, хто по-справжньому хвилюється і підтримує. Не кажучи вже про саму Емі, яка, попри доволі молодий вік, була втомлена досвідом, людською зверхністю. Варто сказати, що її батько непогано зробив собі ім’я на діяльності своєї «зіркової» дочки, досі виступаючи сольним співаком у жанрі, який нагадує шансон. Хоча, не певна, чи можна до британських співаків застосовувати цей французький феномен.

Коли ЗМІ діставали співачку запитаннями про вихід нового синглу чи альбому, Емі чесно відповідала: «Можна написати мільйон пісень за один день, але надто важко створити саме ту, якою будеш пишатися». І у неї з’явилась така пісня, нею стала «Rehab».
Потужний вибух. Іронія. Це була ідеальна відповідь усім насмішкам про алкозалежність і разом з тим – одкровення, чому все саме так:
I don't ever wanna drink again
I just ooh I just need a friend
I'm not gonna spend ten weeks
have everyone think I'm on the mend

It's not just my pride
It's just til these tears have dried

They tried to make me go to rehab but I said 'no, no, no'
Yes I've been black but when I come back you'll know know know
I ain't got the time and if my daddy thinks I'm fine
He's tried to make me go to rehab but I won't go go go

Шлюб з Філдером Блейком не приніс джаз-діві нічого доброго, якщо не зважати на божевільне кохання, приправлене героїном та мазохізмом. Блейк згадує:
«Я любив мучити себе. І Емі також це любила. Можливо, це було у нас в крові».
Обоє зіпсовані, обоє – заручники безсистемних сексуальних контактів, наркотиків, але разом із тим – кохання. Яке спустошує. Яке не залишає місця ні на що інше. Емі, попри всю фанатичність почуттів до свого чоловіка, розуміє, що Блейк цілком не належатиме їй ніколи. І записує альбом, де однойменну пісню присвячує йому – «Back to black».
He left no time to regret
Kept his dick wet
With his same old safe bet
Me and my head high
And my tears dry
Get on without my guy
You went back to what you knew
So far removed from all that we went through
And I tread a troubled track
My odds are stacked
I’ll go back to black
We only said good-bye with words
I died a hundred times
You go back to her
And I go back to…

Пізніше Емі скаже: «Коли пишеш пісню, ти повинен пам’ятати, що відчуваєш, якою була погода у цей день, як пахла його шия... Варто усе це пам’ятати».
Слухаючи два студійники Емі Вайнхауз, складається враження, що це набуток не молодої дівчини, а людини, яка прожила неймовірно довге життя. Навіть якщо ти не знаєш абсолютно нічого про виконавця, за текстами пісень прослідковується практично автобіографія джаз-діви. Відверта, безпосередня. Емі не знала, що робити зі славою, яка одного дня звалилась, наче сніг на голову. Вона завжди говорила, що не розуміє, що означає бути відомим. Зрештою, навіть свою перемогу на Греммі вона присвятила Блейку, який на той час сидів у в’язниці, а не забираючи собі всі лаври. Їй вони були просто не потрібними. Все, що для неї мало сенс – творчість та кохання. І тут не було місця банальності. Ніколи.
Мабуть, коли приходить усвідомлення, що під тиском обставин, подій, людей виникає абсолютний брак повітря, саме тоді настає або переломний момент у житті, або смерть. У випадку Емі, на жаль, відбулось якраз друге.
Причина смерті Емі Вайнхауз – перевищення вмісту алкоголю в крові у чотири рази. Не витримало серце. Можна чимало дискутувати щодо цього. Можна засуджувати музиканта і говорити, що, якби не згубний спосіб життя, вона б і досі тішила нас своєю непересічною творчістю, зривала чарти, завойовувала нові вершини. Інший бік медалі – золота колекція унікальних пісень, кожна з яких варта уваги, бо в схожій манері не творив ніхто. Та і навряд творитиме. Навряд наважиться, боячись порівняння з воістину унікальним музичним феноменом.

Мало хто вважає Емі Вайнхауз мертвою. Митець не помирає доти, доки живі його творіння. Що ж, тут мова йтиме ще не про одне десятиліття. Можемо бути в цьому цілком впевненими.
Ложка Дьогтю
Фото з Інтернету
2016.03.08
1817
Amy Winehouse, jazz, Клуб 27, музика, творчість
data-yashareDescription="Не перше століття відомі та успішні люди обговорюються тими, хто не зміг зробити карколомну кар’єру, досягти небачених висот. Не зміг або не захотів. Тим, на кого моляться підлітки, хто змушений виставляти напоказ своє життя, сіра маса не пробачає помилок і обсмоктує, як кістку, кожну життєву невдачу. І неважливо, чого ти досяг, що ти подарував світу завдяки своєму таланту та наполегливій праці. Емі Вайнхауз не була рок чи поп-ідолом покоління. Проте, саме вона зробила джаз, блюз та соул зрозумілими для пересічного слухача. Недаремно її ставлять поруч з Еллою Фіцджеральд, Ніною Сімон. Ще одна із «Клубу 27», яку вбив згубний спосіб життя. Та чи настільки все просто? Прочитавши чимало критичних статей, відгуків, подивившись величезну кількість live-виступів Емі, реаліті-шоу за її участю та проаналізувавши документальні фільми про зірку, зокрема, «Емі. Останнє «прощай» та оскароносний «Емі» (2015), спробуємо подивитись на життя джаз-діви з точки зору простої людини, яка просто хотіла творити і любити, адже саме у цьому був сенс її життя." >
Група СКАЗу: