Сервіс, кролики, покинутий парк розваг
Сервіс, кролики, покинутий парк розваг
Ми продовжуємо серію публікацій про подорож Європою. Після дев’яти місяців дороги, наш журналіст напружує мізки та пригадує, що чув і що бачив. У цій частині – Німеччина.
Тихо і дешево

Одинадцята вечора, провінційне містечко Бреттен. Тут так тихо, наче ми не в центрі міста, а на кладовищі.

«Тут завжди так, навіть у великих містах, люди вечорами зникають», – каже знайомий Максим.

Так відбувається знайомство з цією країною.

Асоціація з Німеччиною – це сервіс. Шикарні величезні автомагістралі, хороші паркінги. В метро – немає контролю (принаймні ми не помітили), можна їздити зайцем. В маркетах – майже ніде немає камер відеоспостереження, охорони. Німці цілеспрямовано купують продукти, не відволікаються.

Ціни у Німеччині – одні з найнижчих у Європі. До прикладу, тут пачка сигарет коштує приблизно вдвічі дешевше, аніж у Франції.

А ще тут є шикарна для волоцюг річ – рециклінг пляшок. За одну – 25 центів. У маркетах можна здати їх в спеціальний автомат і отримати чек, за який опісля купуєш продукти. В деяких дають готівку. Здавши 4-5 пляшок, можна взяти 2 кілограми картоплі у Лідлі або Алді. Спостерігаю бомжів: вони з «шахтарськими» ліхтариками на лобі, мають візки, у які складають пляшки. Не метушаться, впевнено роблять свою справу. Профі, словом.

Туристи і Меркель

Берлін запам’ятався сірим, зі скла й бетону. Футуристичним, хоча й досить приземкуватим.

Восьма вечора, неподалік центру посеред вулиці хтось залишив візок із маркету. Катаємось на ньому, п’ємо з горла вино.

В метро чуємо російську мову:
«Ета сранає мєтро єдєт нє в ту сторану! Што за горад, бл*ть!»

Того ж дня знову зустрічаємо туристів з Росії.

«Мнє здєсь ваабшє нє нравіцца, такой сєбє городішка».

Згодом, ця ж компанія не зможе порозумітись із працівниками Бундестагу, вирішить, що вхід платний, і буде дуже довго нарікати, а також порівнювати Берлін з Москвою на користь останньої.

Бундестаг – ззовні здається старезною будівлею, але це тільки каркас. Всередині – сталь, скло. Отримуємо безкоштовне запрошення на оглядовий майданчик на даху Парламенту. Він – зі скла. Можна заглянути в залу, де засідають депутати. Така собі метафора до «прозорої влади».

На стіні якогось будинку в столиці – стрітарт. Піраміда з європейських політиків, і на вершині, у них на головах – стоїть Меркель.

На заправці в одній з кабінок знаходимо напис польською «Merkel kurwa».

Спорт і Кінг по-німецьки

О сьомій ранку, неподалік Берліну. Довкола величезного озера уже бігають спортсмени. Більшість з них – дідусі та бабусі пенсійного віку. Вони в новісіньких спортивних костюмах, кросівках. На руках – інтелектуальні годинники, у вухах – навушники.

Хвилин за 40 – аеропорт. За огорожею, попід лісом, чимало людей: вигулюють собак, дивляться на літаки, фотографують їх.

З іншого боку Берліну – на його околицях – покинутий колишній лунапарк. Він огороджений високим парканом, висять таблички «Ахтунг! Вхід заборонено», «Приватна територія» тощо.

Ніяк не вдається знайти місцину, аби спокійно перелізти за огорожу. Завжди на горизонті з’являється ще один бігун, хоча на вулиці уже давно стемніло. Врешті, обходимо територію. І тут з іншого боку перелазять двоє – хлопець та дівчина.

– Як там? Охорони нема?
– Є, але вони сидять в будиночку он тому, де світиться, – кажуть.
– Страшно там?
– Та трохи є, – зізнаються і зникають в темряві.

Таки перелазимо величезний паркан, трішки товчемо руки та здіймаємо шум при приземленні. Покинуті шатра, кімнати страху, чортове колесо, дерев’яні човни на болотянистій річці, дитячі автомобілі, динозавр посеред трави. Усе це занедбане, серед парку старих дерев, та поросле бур'яном. Тут справді лячно, але цікавість завжди у виграші. Згадуєш дитинство, коли читав Кінга і пісявся від страху. Сорок хвилин прогулянки нічним покинутим парком розваг проходять за одну мить.

Хмародери і кролики

Хелловін – у Манхаймі. Хочеться веселитись, а нас зустрічає холод, моросить дощ. Після 22:00 місто майже вимирає. Лише опівночі щастить зустріти п’яних дівчат, які горланять на усю вулицю Лану Дель Рей. Підспівую їм. Але, мабуть, це моветон тут. Дівчата замовкають і швидко зникають за поворотом.

Баден-Баден підготовлений до різдвяних свят. Традиційно, вечорами пустка. Тільки поодинокі туристи вештаються туди-сюди з пивом. Але тут казково. Вузькі вулички здіймаються усе вище та відкривають чудовий краєвид.

Франкфурт – шикарні хмародери. І біля них, у парках, безліч кроликів. Мімішність зашкалює. А на тротуарах, у спальних мішках, поховались люди.

У Штутгарді – величезний парк. Тут бігають спортивні німці. А по газоні – кролики. І навіть величезний заєць там теж був.

У Кельні – красивий величезний собор в центрі та міст над річкою Рейн, на який солодкі парочки понавішували замки різного штибу.

З усіх боків – міліція. Врешті, знаходимо причину кіпішу. Розпочинається антиісламський мітинг, на табличках у людей – перекреслені мечеті.

На той час пройшов лише місяць після терактів у Франції. На виїзді з країни ми вперше, здається, зустріли прикордонників.
wolfram
wolfram,Max Butym
2016.05.10
2278
мандри, Європа, німеччина, Берлін
data-yashareDescription="Ми продовжуємо серію публікацій про подорож Європою. Після дев’яти місяців дороги, наш журналіст напружує мізки та пригадує, що чув і що бачив. У цій частині – Німеччина." >
Група СКАЗу: