Всім править мафія
Всім править мафія
Журналістка «СКАЗу» розповідає майже детективну, але смішну історію про кіпріотських мафіозі, поліцейських, торговців наркотиками, трансвеститів, врешті-решт… А також про китайців, філіппінців, румунів, арабів та африканців. Ну, і звісно ж, трохи про традиції та культуру. І все це на маленькому острові, омитому блакитними водами Середземного моря.
Велике село

Я прилетіла до Ларнаки в середині осені, на той час українська погода вже вимагала теплого одягу, а тут температура +20. Перед польотом звісно ж знала, що Кіпр – то маленький острів з м’яким кліматом, поділений на турецьку і грецьку частини. Населення тут – трохи більше мільйона, в столиці – лише 300 тисяч.

Я тут не просто туристка, за традиціями ґонзо-журналістики попереднього року, шукаю роботу в пабі. Хоча, перед поїздкою добряче начиталася відгуків про квітучу на острові проституцію, і підтримку цього давнього ремесла місцевою «владою», тобто мафією.

В аеропорті мене зустрічає російськомовний менеджер Яніс, Фотіс, Антоніо, чи ще чортзна-як він себе називає, і ми їдемо в Нікосію. Через дві години мені потрібно вийти на роботу. Менеджер передає мене в руки боса, і цей дід проводить до квартири, в дверях якої стоїть кобіта в одних трусах, з пляшкою пива в руках і питанням просто в лоб:

- Ты ходишь в ауты?
- Да нет, наверное…А что это? (хоча на той момент я вже чітко розуміла «что это».)
- Ну, а я иногда хожу.
- И… сколько?
- Евро 70-100 (як доза кокаїну, продаж якого на Кіпрі також процвітає). И ещё одно: если идёшь куда-то, будь острожна. Тут все всех знают.

Цей діалог я потім згадуватиму з усмішкою, а зараз ще трохи не по собі…

«Мене звати Стеліос, і я адвокат»

Кіпріоти – великі актори і брехуни. Це я зрозуміла з першого робочого дня. Слава господу і всім вищим силам, ніхто нікого не заставляє спати з клієнтами. Тут і без примусу знайдеться багато бажаючих заробити своїх законних 100 євро – це якщо працюєш через боса. Якщо ж сама на себе, то, мабуть, інша система оплати, хоча – більш небезпечно.

Отак, в роздумах про те, що тут і як, минуло дві години. Поки до пабу зайшов він – Стеліос. Адвокат. З першого погляду – дуже нервовий і дивний тип, який відправив геть усіх дівчат, сказавши « I don’t speak English ». Прийшла і моя черга. В цьому полягає суть роботи: підходиш до клієнта, намагаєшся його заговорити і «розвести» на випивку. Я вітаюсь… і тут починається: « Привіт, мене звати Стеліос, я адвокат, як справи? Бла-бла-бла». Після чого чоловік заливається скаженим сміхом, його незворушне обличчя з синіми кругами під очима і великими білими зубами набуває якогось демонічного вигляду. Він ставить мені віскі-колу. Потім ще, і ще, і ще…Дійшовши до того, що почав розповідати про свої сексуальні пригоди, і запрошував їхати з ним до Будапешту, ще казав, що вперше прийшов до схожого закладу, і хоче, аби я переїхала до нього на дачу. «Але тільки дивись, не закохайся в мене надто сильно», – порадив слуга Феміди. Ще розповідав про те, що у свої 46, має дев’ятирічну дочку, яка постійно з нянькою, з дружиною розлучений, заробляє тисячу євро в день. Насамкінець, ще раз пропонує поїхати жити до нього на дачу. Цей глибоко нещасний багатий чоловік… Я відмовляюсь. Він залишає мені 50 євро. Бармен потім розповіла, що цей «перший раз у схожому місці» буває в нього доволі часто.

Наступні декілька днів минають доволі рутинно. Допоки мені не дають вихідний.

Кіпріотське весілля і знайомство з місцевим самогоном

Чи бачили ви колись фільм «Моє велике грецьке весілля»? Так от, то все правда, навіть трохи применшено. «Узо» і «Зіванію» (грецька і кіпріотська локальна випивка) п’ють у нереальних дозах, а середньостатистичне весілля тут відвідують близько десяти тисяч гостей…
Більшість кіпріотів і греків живуть виключно за гедоністичними принципами, і завжди нададуть перевагу випивці, прогулянкам, компанії «жриць кохання», приготуванню суфлакі

Потрапила я на святкове дійство зовсім випадково, зустрівши у під’їзді свого сусіда-поліцейського, якому не було з ким піти. От я і погодилася. Щоправда, спочатку почувалася трохи не по собі, уявляючи маленьку вечірку, але цікавість взяла верх – і ми поїхали. Увійшовши до зали ресторану, побачила немислиму кількість гостей, і сусід мені повідомив: тут вся поліція Кіпру, такі у нас традиції. Згодом ми випили не одну пляшку «Зіванії», танцювали з якимось шерифом грецькі народні танці, і… дороги додому я зовсім не пам’ятаю, зраділа лише, що жива, прокинувшись у квартирі того-таки сусіда, який одразу пішов на роботу, залишивши мене саму.

Більшість кіпріотів і греків живуть виключно за гедоністичними принципами, і завжди нададуть перевагу випивці, прогулянкам, компанії «жриць кохання», приготуванню суфлакі (народна страва, мікс різних видів м’яса та овочів приготовлених на грилі і загорнутих у лаваш, що служить одразу тарілкою). Тут ніхто нікуди не спішить, а особливо працювати.

«Моя сповідь» від місцевого мафіозі

В пабі, де я працюю, часто помічаю невисокого темноволосого хлопця з татуюваннями на ім’я Дімітріс, він майже ні з ким ніколи не розмовляє. Лише вирішує з босом якісь свої справи в приміщенні зверху, ще іноді просиджує по декілька годин в пабі, а потім різко кудись зривається і їде на мотоциклі, що в кінці осені виглядає досить дивно, бо на Кіпрі сезон дощів. Хоча, зовсім про це не задумуюсь, до одного моменту, поки він не запросив скласти йому компанію за чаркою «Зіванії». Ми сиділи і мовчали. Згодом я все частіше почала бувати з ним за одним столом, де кожного дня сиділи то чоловіки похилого віку, то якісь дивні африканці. Вочевидь, перші – власники пабів, де працюють дівчата, другі – торговці наркотиками або зброєю. І ті, й інші, змушені платити «податки» місцевим бандитам.

Одного разу, коли цей дивний персонаж трохи перебрав з випивкою, на нього нахлинула хвиля вселенської благородності та жалю до себе, а вільними вухами була я: «Знаєш, мені всього 26 років, а я кожного дня маю величезний шанс відправитися в інший світ. Недавно за моє вбивство кіллеру пропонували три мільйони євро. У мене вдома дружина і маленька дочка, але я їх майже не бачу, тому що кожної ночі змушений їздити по пабах і клубах, контролювати…Так, мені випала доля стати мафіозі, бо це бажання мого дядька, якого недавно вбили. Мафія – це така штука, що передається з покоління в покоління, це – династія, і ти не маєш права відмовитися, інакше вважатимуть зрадником…». Поміж цих жахаючих фактів, молодий бандит не забував користуватися своїм становищем, адже дівчата липнули до нього як мухи на мед, і тут вже зовсім не думалося про сім’ю та покійного дядька).

…та інші цікаві особистості

Вулиці Нікосії просто-таки кишать дивними вуличними музикантами, танцівниками капоейра, азіатськими студентами, які продають квіти, та арабами – власниками забігайлівок з кебабами та шаурмою. Азіати кожної суботи влаштовують під одним «діаспорним» нічним клубом феєричні п’яні бійки, і просто вражають своїм екстравагантним виглядом, як от наприклад вечірні плаття у поєднанні з гумовими тапками. Громадяни Румунії на кожному кроці мають тут свої магазини з румунськими продуктами. Іноді складається враження, що їх тут більше, аніж корінних кіпріотів та греків. То можна порівняти лише з великим готелем «Інтурист» під відкритим небом. А ще тут завжди знайдеться місце для торговців наркотиками, трансвеститів та ЛГБТ-делегацій, що вивішують свої прапори на найвищому будинку міста, де також розміщуються офіси різних юридичних фірм та відомих компаній. Парламент Кіпру ухвалив рішення про одностатеві шлюби у листопаді 2015 року, щоправда, без права на всиновлення.

Одного вечора і я познайомилась з місцевим трансвеститом, він представився Сильвією, і простягнув руку з довгими нігтями для поцілунку. На ньому був надітий парик з рудуватими локонами і пурпуровий бюстгальтер: «Ти – дівчина з Данії», сказала йому, і так ми подружились. Подейкують, що така трансформація відбулася з чоловіком після зради дружини-росіянки , яку він дуже любив. В світлу пору доби він досі успішно займається бізнесом, перевтілення відбувається лише вночі. Ще кажуть, що то все сталося через зловживання кокаїном…

Наостанок – помолімося, браття і сестри

Тут увесь час лунають звуки церковних дзвонів та доносяться співи з мечетей, що розташовані на турецькій стороні. І бігають тисячі вгодованих блискучих котів – вони тут священні тварини, яких привезла з Палестини Свята Єлена. За легендою: коти звільнили острів від нашестя змій, які заважали споруджувати Монастир Святого Миколая ще у 327 році. Зараз же, ніяких змій в місті немає, але місцеві жителі поважають свою історію, і кожен підгодовує тварин.

На маленькому острові налічується близько 500 храмів, основним віросповіданням на Кіпрі є православ’я. Святе з грішним, як то кажуть. Деякі туристи приїжджають сюди шукати спокою та наближення до Бога, інші – земних радостей. Та все ж, тут так чи інакше, перебуваєш у якомусь піднесеному духовному стані, чи то від атмосфери вседозволеності, чи то від запаху ефірних олій та ладану, що проникають в білі стіни вузеньких колоритних вуличок з дверей храмів…
Марина Мітла
Марина Мітла
2017.02.28
969
Кіпр, Греція, подорожі, мандри, ґонзо
data-yashareDescription="Журналістка «СКАЗу» розповідає майже детективну, але смішну історію про кіпріотських мафіозі, поліцейських, торговців наркотиками, трансвеститів, врешті-решт… А також про китайців, філіппінців, румунів, арабів та африканців. Ну, і звісно ж, трохи про традиції та культуру. І все це на маленькому острові, омитому блакитними водами Середземного моря." >
Група СКАЗу: