Японська гравюра в культурному просторі Львова
Японська гравюра в культурному просторі Львова
З 4 березня у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького проходить виставка «Світ кабукі». Відвідувачі мають змогу зануритися у світ японської гравюри укійо-е та насолодитися зображенням акторів театру кабукі.
Організатори зазначають, що у 1997 році Посольство Японії в Україні подарувало Національному художньому музею України колекцію творів укійо-е. Частина робіт за угодою з Посольством Японії в Україні у 1998 – 1999 роках була передана до інших українських музеїв: Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Полтавського та Севастопольського.

Куратори виставки наголошують, що у НХМУ зберігаються 167 творів в жанрі укійо-е майстрів школи Утаґава –– найвизначнішої і найвпливовішої японської мистецької школи ХІХ століття. У цей період країна переживала вирішальні трансформації: після завершення періоду Едо (1603 – 1867) розпочався період Мейдзі (1868 – 1912), який увійшов в історію Японії як час політичних, військових і соціально-економічних реформ, що перетворили відсталу аграрну країну в одну із провідних держав світу. Творчість школи Утаґава є зразком пізнього періоду укійо-е. Художники цієї школи відомі також творами у жанрі якуся-е, присвяченому зображенню акторів театру кабукі.


Спробуємо розібратися, що ж собою являє унікальний світовий мистецький феномен, натхнення з якого черпали Пікассо, Дега, Ван Гог та інші західні митці і який досі вражає всіх, хто вперше з ним знайомиться.

Саме поняття «укійо-е» дослівно означає «картини плинного (тлінного) світу». Для створення даних гравюр митець повинен володіти високою майстерністю та професіоналізмом. Художники малювали ескізи, а гравери та друкарі довершували справу. Щоправда, гравюри не завжди були кольоровими. До XVIII сторіччя в укійо-е використовувалась лише туш, тому кінцеве зображення було чорно-білим. Згодом, з ускладненням процесу, для створення однієї гравюри залучалося декілька майстрів: художника, що малював ескізи, ремісника, який заготовляв дощечки для окремого кольору. Нашарування усіх дощечок та кольорів і утворювали готове цілісне зображення.



Варто сказати, що укійо-е спочатку не вважалося елітарним мистецтвом. Воно призначалося для невибагливого глядача –– ремісників, молоді, дрібних самураїв, підприємців, жінок тощо.

Виставка недаремно носить назву «Світ кабукі», адже мистецтво укійо-е це, перш за все, тематичні зображення національного театру, зокрема, кабукі. Театральна гравюра увібрала в себе світ, який зображували актори –– від декоративних моментів до сценічних образів, навіть елементи пропаганди феодалізму та відданості сьогуну.

Гравюри демонструють всю естетику кабукі, де на перший план виходить актор у своїй іпостасі, чітко зображаються елементи одягу, атрибути (зброя, посуд, віяла тощо) та навіть грим на обличчі. Другий план не настільки деталізований, він скоріше служить декорацією, фоном. Кабукі вважається виключно чоловічим театром, хоча, задля справедливості варто зазначити, що у сучасних кабукі-трупах зустрічаються жінки, хоча й дуже рідко.

Слід зауважити, що кабукі присвячений окремий вид гравюри якуся-е, що зображає акторів або ж якуся.



Організатори інформують, що на виставці у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького представлені гравюри в жанрі якуся-е, які виконали представники школи Утаґава. Найчисленніше репрезентовано творчість Утаґави Кунійосі (1798 – 1861), котрого вважають останнім великим майстром укійо-е і одним із найталановитіших авторів, що працював над образами акторів театру кабукі. Серед його учнів були Утаґава Куніясу (1794 – 1832) та Утаґава Йосііку (1833 – 1904), відомий не лише як майстер укійо-е, а й як карикатурист. Утаґава Кунісада, також знаний як Тойокуні ІІІ (1786 – 1865), – найвідоміший художник школи Утаґава. Яскраві декоративні гравюри останнього, з-поміж перелічених, заекспоновано на виставці поруч із роботами його учнів: вихідця із родини самураїв Утаґави Куніакі (?-?), або Утаґави Куніакі ІІ (1835–1888), Утаґави Садафуси (? - ?), для якого характерним було наслідування робіт учителя, та Тойохари Кунітіки (1835 – 1900). Тойохара Кунітіка – єдиний із представників школи, який не узяв собі ім’я її засновника – Утаґави, адже спочатку навчався в іншого майстра – Тойохари Тіканобу й обрав собі його ім’я.



Виставка триватиме до 26 березня за адресою вул. Драгоманова, 42. Ціна за вартістю вхідного квитка у музей.
Ложка Дьогтю
Ложка Дьогтю
2017.03.10
942
Японія, гравюра, кабукі, укійо-е, якуся-е
data-yashareDescription="З 4 березня у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького проходить виставка «Світ кабукі». Відвідувачі мають змогу зануритися у світ японської гравюри укійо-е та насолодитися зображенням акторів театру кабукі." >
Група СКАЗу: