Про Саюз і житіє в совку ми чули лише на уроках історії та з розповідей батьків, бачили у чорно-білих, напханих пропагандою та патріотичними піснями, радянських фільмах. Ми або народилися у вільній Україні, або просто не пам'ятаємо радянських часів. Дехто каже, що нам пощастило. А хтось таки наполягає, що тоді був рай, адже хліб коштував 15 копійок і морозиво було смачне, натуральне та без ГМО. Ми не пізнали прєлєстєй савєцкава саюза і піонерської романтики. В совєтах була мораль, а сексу не було взагалі. Сучасній молоді дико слухати, як літні люди з трепетом пригадують про сталінів, лєнєнів та інших напівміфічних персонажів совку. Ми ніколи не зрозуміємо тих, хто відчуває ностальгію за тими часами, бо самі народилися у незалежній країні. Зі «СКАЗом» спогадами поділилися ті, кому є з чим порівнювати теперішню ситуацію в країні - люди, які жили в СРСР. Якщо вірити Маслоу, то першими людськими потребами є фізіологічні та відчуття безпеки. І аж останніми - бажання самореалізації. Певно, десь так воно і є. Бо перші асоціації з СРСР - це черги за ковбасою, а не ідеологічна пропаганда та інформаційний і територіальний вакуум. Спогади про совок читайте нижче. 
Люди
wolfram
1968
0