Щодня на вулицях міста можна зустріти десятки парочок, які мило тримаються за ручки і сюсюкають одне з одним, закриваючи обличчя величезними віниками з «міліона-міліона бєлих роз», як у тій легендарній пісні.
Також можна помітити, як весільні фотографи рубають бабло, фотографуючи «непорочних» наречених з величезними животами і їхніх женихів, часто також з величезними животами – в блискучих мештах і костюмах.
Запитую в багатьох знайомих дівчат, які також піддалися епідемії і просто-таки стрибнули в конвеєр індустрії кохання: на якого фіга весь той цирк з весіллям, на сьомому-то місяці, коли, мабуть, навіть ходити важко, не те, щоб танцювати вальс з білою хустиною на голові під оплески родичів на підпитку? Отримую різні відповіді: бо так всі роблять, вже нагулялися, а що, дитина має рости без батька, бо я його не люблю, або ж – він зможе мене забезпечити, ну і взагалі – я вже звикла. Читати далі >>
